Вслухаюсь у минуле. Чую брязкіт шабель. У хвилях грив лопотить вітер. Ніби то я встаю також у дзвінких стременах. Для розмаху. А може то наші нащадки? Боронити себе. (М.Іванченко "Дума про Вільних Козаків")
У 2016 році виповнюється 15 років з часу написання та 10 років з часу видання книги Михайла Іванченка “Дума про Вільних Козаків”.
Роман-хроніка створений на основі записів автора розповідей вільних козаків та досліджень документів. Змальовані події Української Революції 1917—1921 pоках, зокрема Вільне Козацтво, започатковане 1917 року у селі Гусаковому на Шевченковій Звенигородщині і поширене по всій Україні, яке прославилось боротьбою за самостійність України: антикайзерівським повстанням 1918 pоці, розгромом загонів більшовицького карателя Муравйова. Матеріали про маловідому донині формацію Вільного Козацтва проілюстровано фотографіями.
Надзвичайно цікавою є й особистість автора, українського письменника, сина сотника Вільного козацтва, багатолітнього політв’язня Михайла Іванченка, лауреата літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського та літературної премії ім. Василя Симоненка. Михайло Іванченко народився в Гусаковому на Звенигородщині 18 листопада 1923 року. Юнаком в часи німецької окупації Михайло Іванченко допомагав Похідній групі ОУН відкривати “Просвіту”. Перебував у арбайттаборі в Німеччині. Перші свої поезії опублікував у націоналістичних часописах. Розповсюджував літературу серед військовополонених. По війні під час служби в совєтській армії в 1947 році за антикомуністичні вірші був засуджений військовим трибуналом на 10 років полярних зон, де у штрафних таборах поневірявся разом з вояками УПА. Пізніше працював художником-оформлювачем. Захопившись краєзнавством та міфологією, видав свої науково-популярні книги “Дивосвіт прадавніх слов’ян”, “Таємниця нашої прадавнини”. У роки незалежності побачили світ його збірки поезій "Полиновий квіт", "Бунчук вітрів", "Осіннє чересло", "Крицеве стремено". Михайло Іванченко — член Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих, один з організаторів НРУ та «Просвіти» на Звенигородщині й часопису «Тарасове поле». Багато публікувався в часописах «Звенигора» та «Думка». Роман-хроніку «Дума про Вільних козаків» 2006 року випустило у світ видавництво ім. Олени Теліги. 2008 року у видавництві «Відродження» побачили світ «Новели неволі». В 2010 році надрукована книжка «Остарбайтерський вир», а в 2012 році — «Сурма і меч».
Виявив себе Михайло Іванченко і як художник. Прекрасні роботи художника, виконані вже коли йому було далеко за 80, зокрема, портрети творців Вільного козацтва Никодима Смоктія, Семена Гризла та Грицька Іванченка. Став Михайло Іванченко одним із героїв фільму «Вільне козацтво» Національної телерадіокомпанії (2009).
14 січня 2015 році на 92-му році життя Михайло Іванченко помер. Роман Коваль, президент Історичного клубу "Холодний Яр", у прощальному слові до Михайла Іванченка сказав: " Дякуємо, дорогий батьку-отамане, за повернення історичної правди про боротьбу наших батьків і дідів за волю і долю нашого народу, за життя, прожите для України! "