Це унікальна книга. Підготовлена до друку ще в 1930 році праця академіка А.Кримського ”Звенигородщина. Шевченкова батьківщина. З погляду етнографічного та діалектологічного. З географічною мапою та малюнками” так і не побачила масового читача. За окремими даними сучасників було два примірники макету видання. Один з них з авторськими правками академіка і висновком “виправити — друкувати” й підписом зберігається у Звенигородському районному краєзнавчому музеї.
Матеріали до даної книги збиралися більше 40 років. Вони узагальнюють етнографічні, лінгвістичні дослідження, опис селянського життя, побут географічного центру України, яким є Звенигородщина. Вражає скрупульозність відбору розміщеного в книзі матеріалу, особистий контроль А.Кримського за правильністю викладених записів.
Академік розподілив своє видання на три взаємопов’язані складові :
- опис селянського життя — буття;
- Звенигородський фольклор з його казками, оповіданнями й історичними переказами;
- лінгвістично-граматичні і діалектичні спостереження та досліди.
В книзі описується життя звенигородських селян, їх побут, виробництво. Викликають безсумнівний інтерес опис видів сільської праці, знарядь, реманенту, спостережень на врожай. Не менш вражаючими є описи одягу сільських мешканців, страв і напоїв, як приймали гостей, як оберігали себе від хвороб, висвітлюється природа прізвищ та прізвиськ.
Напрочуд колоритними є свідчення щодо здійснення правосуддя на селі. Чи не найгрунтовніше в книзі подано етнографічні записи. Це і сватання і весілля, а також родини, христини, поминки.
Цікавими і детально описаними є, так званий “баб’ячий календар”, осінь в повір’ях і звичаях, багата кутя і Різдво, колядування і колядки, щедрівки, Новий рік, голодна кутя та Ордань, од Стрітення до Великодня, Великодній тиждень. Оригінальними є записи веснянок та хороводів. Значну увагу А.Кримський приділяє записам обрядів зелених свят.
Чи не найголовнішим у запропонованій праці є збереження автентичної мови, діалектизмів, які притаманні нашому регіону. А.Кримський приходить до висновку, що Звенигородщина особливий регіон, який є носієм унікальної етнографічної та лінгвістичної джерельної бази. Водночас він (регіон) мало досліджений, і, як вказує дослідник “не записано ані яких вірувань, ані чогось із, так званого, “народного календаря”, ані однієї казки, ані обрядової пісні”. Підготовлена до друку праця повинна була б заповнити цей пробіл.
Тільки в 2009 році за сприяння Черкаської обласної державної адміністрації було видано цю унікальну за своїм змістом працю.