Леонід Миколайович Талалай український поет, член Національної спілки письменників України (від 1967) народився 11 листопада 1941 в селі Савинці Савинського району Харківської області — помер 19 червня 2012, похований на Байковому цвинтарі у Києві.
Леонід Талалай вірші складав від п’ятого класу, а 1956 році вперше надрукувався в горлівській міській газеті «Кочегарка». 1967 році в Донецьку вийшла перша збірка його творів «Журавлиний леміш». 1971 року закінчив Літературний інститут імені Горького у Москві. З 1976-го жив у Києві, видав 11 поетичних книг. За збірку «Вибране» 1993 року удостоєний Державної премії України ім. Шевченка, був лауреатом премії імені Володимира Сосюри та Літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.
Леонід Талалай — за силою ліризму — один з найпронизливіших українських ліриків, і - з найглибших Він — носій мудрого ліризму. Його поезія така ж природна, як природні явища довкола. Як шум вітру, шепіт дощу, зміна барв, коливання повітря.
Талалай, Леонід Миколайович
Безпритульна течія [Текст]: Вибрані поезії/Л.Талалай.-Чернівці:Букрек,2011.-312с.
Талалай, Леонід Миколайович
Вибране [Текст]: Поезії/Л.Талалай.-К.: Дніпро,2011.-312с.
Талалай, Леонід Миколайович
Вода в пригорщі [Текст]: Вибрані поезії/Л.Талалай.-К.: Дніпро,1981.- 158с.
Талалай, Леонід Миколайович
Глибокий сад [Текст]: Поезії/Л.Талалай.-К: Рад. Письменник, 1983.- 111с.
