Вінграновський Микола Степанович народився 7 листопада 1936 році в місті Первомайську в сім’ї селянина. На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнних років. Тому й школу він закінчив уже вісімнадцятирічним юнаком. Після закінчення середньої школи у 1960 році навчався у Всесоюзному інституті кінематографії у Москві.
Після інституту - працює на Київській студії ім. О. Довженка як кіносценарист, режисер, актор.
Перші вірші з’явилися 1958 р. на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» («Дзвін»), а перша збірка – “Атомні прелюди“ – вийшла у 1962 . Своїми творчими пошуками у змісті і формах поетичної творчості він вписується в поезію “шестидесятників“, хоч виявляє свій індивідуальний стиль, він тяжіє до фольклорної образності. Вінграновський ніби повертає читача до природи, до першооснов людського існування. У нього нема новаторства ради новаторства, почуття виражаються стрімко і з великою художньою переконливістю. Виразним свідченням подальшого творчого розвитку Вінграновського стали збірки «На срібнім березі» (1978), “Ластівка біля вікна“ (1981) , “На добраніч“ (1983). На вірші автора написано багато пісень, в тому числі - у бардівському жанрі. Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати і прозу. Створив кілька повістей та багато оповідань. Микола Вінграновський – режисер 5-и художніх та 8-ми документальних фільмів.
Сформувавшись як письменник в умовах відлиги 60-х років, з великим ентузіазмом зустрів відродження української культури і становлення української державності у 80-90 роки.
Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984), Почесної Грамоти Президії Верховної Ради України, Лауреат літературної премії «Благовіст», Лауреат премії Фундації Антоновичів (США).
Помер Микола Степанович 26 травня 2004 р. в Києві, йому було 68 років.