21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави. А підштовхнула до такого кроку сумна подія, що сталася в Бангладеш саме 21 лютого, де загинули студенти, які відстоювали рідну мову. Недарма говориться, що без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості. Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Тож, як писав Максим Рильський: «...Як парость виноградної лози плекаймо мову...». Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!
Саме в цей день, 21 лютого, у центральній районній бібліотеці ім.Ю.С.Кримського відбулася творча зустріч з Людмилою Солончук, поетесою, авторкою слів і музики низки пісень, членом Національної cпілки письменників України, керівником районного літературно-мистецького об’єднання “Звенигора”, лауреатом Всеукраїнських літературних премій ім.О.Олеся та В.Мисика, лауреатом Першого Міжнародного літературного конкурсу “Козацька балачка” з учнями Звенигородського Центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів.
Про життєвий та творчий шлях Людмили Солончук розповіла завідуюча відділом обслуговування ЦРБ О.Гаркавенко.
Людмила Леонідівна розпочала зустріч своїм віршем “Слово”:
Прочанами йдемо по цій землі.
В серцях буває ясно й вечерово.
Та проступає Божий дар в імлі -
святе, величне, різнобарвне Слово.
Долаєм туск у спілкуванні душ.
Уклін тобі, славетна наша Мово,
Ти — Українська, в сяйві мальв і руж.-
сакральне, кровне наше рідне Слово.
Затамувавши подих слухали присутні вірші поетеси.
На зустрічі звучали пісні Л. Солончук у її власному виконанні, які зачарували присутніх магією любові до неньки - України.
Нових творчих успіхів від присутніх побажала поетесі Ольга Гаркавенко.
