Гірник Микола Андрійович, поет, перекладач, журналіст, народився в сім'ї селянина в с. Вербовець Катеринопiльського району Черкаської області. Після закінчення середньої школи вступив на філологічний факультет Львівського університету. Навчання перервала Друга світова війна.
З червня 1941 року Микола Гірник в Радянській армії. Був командиром гармати, офіцером-корегувальника, командиром артилерійської батареї, брав участь у боях на Сталінградському і Карельському фронтах. Тричі поранений. У 1946 році демобілізувався і продовжив навчання в Київському університеті, який закінчив у 1950 році. У 1949-1954 роках займався редакційної роботою. У 1954-1956 роках навчався в Москві на Вищих літературних курсах при Літературному інституті імені О. М. Горького. Завершивши навчання, повернувся до редакційної роботі. Працював у редакції газети "Київська правда", завідувачем відділом поезії журналу "Вітчизна", заступником редактора газети "Друг читача". Автор збірок поезій “Моя Звенигородщина”, “Вiрнiсть”, “Друзi-солдати”, “Цвiте терен”, “Крiзь вiдстанi”, “Одвiчне, сьогоденне”, “Невтома” та інш. Перекладав твори російських, бiлоруських, литовських та казахських письменникiв
Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями.
Помер у Києві на 59-му році життя. Похований на Берковецькому кладовищі.
У рідному селі поета Вербовець його ім'ям названа школа.
Розпорядженням Звенигородської міської ради №19 від 18.02.2016 ”Про перейменування вулиць та провулків м.Звенигородки" провулок Піонерський перейменовано на провулок імені Миколи Гірника.