В цьому році , крім "Миколи Джері" Івана Нечуя-Левицького, ще кілька його творів відзначають свої ювілеї : 150 років - повісті “Дві московки” та оповіданню “Рибалка Панас Круть” і 125 років повісті “Поміж ворогами”.
Творчість Нечуя-Левицького — це рідкісний зразок єдності ідеологічного, сюжетного, композиційного і стилістично-мовного компонентів літературного твору. Заслугою письменника є й розширення жанрових меж української літератури. Він виступає як новеліст, повістяр, драматург, автор художніх, історичних та етнографічних нарисів, літературно-критичних і мистецтвознавчих статей. У його творчості відбувалося становлення і розвиток різноманітних жанрів української літератури. Разом з новими темами і сюжетами Нечуй-Левицький створив і нову манеру письма. Він першим відійшов від етнографічної школи, збагативши реалізм української літератури новими зображальними засобами. Тільки після нього могли з'явитися Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Володимир Винниченко.
Чарівне слово Нечуя-Левицького не згасло, воно й сьогодні світить правдивістю, любов'ю до народу, своєю художньою майстерністю. І в тих досягненнях, які здобула українська література, є частка заслуги і класичної спадщини І. С. Нечуя-Левицького.
