В історії українського відродження періоду ХIХ століття важко знайти людину такої потужної енергії, яку мав Павло Чубинський. Своїм працелюбством, запальним характером, поривом до практичної роботи він заряджав однодумців і спонукав їх до дії. Він ретельно вивчав українську етнографію - казки, легенди, пісні, загадки, прислів'я, гадання, повір'я нашого народу. В творчості та науковій діяльності Павла Чубинського в повній мірі відобразились найважливіші грані буття українців. Його етнологічні і фольклористичні дослідження донині слугують важливим підґрунтям розвитку вітчизняної наукової думки.
Восени 1862 року в стані високого емоційного піднесення Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна», що став піснею і швидко поширився на Лівобережжі, а після його публікації у львівському журналі «Мета» з музикою М.Вербицького — по всій Україні. Цей вірш - концентрований вияв патріотичних почуттів, підкорив рідкісну для поезії вершину - став неперевершеним виразником загальнонаціональних устремлінь, символом нації, а з набуттям Україною незалежності, слова вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» — стали національним гімном нашої держави.
