А хочеться… повірите? ДОЩІВ!!!
Та ще таких, що сунуться стіною,
вмиваючи усе підряд мерщій
святою, життєдайною водою…
Щоб мокра твердь, яскрава і тремка,
стрічала краплі тихою мольбою:
Іще, іще!!! Мелодія ж п’янка
дуету цього… спеки із грозою….
І хтось зітхнув: прорвало небеса!
І посміхнувся втомлено-щасливо,
єством всім відчуваючи: красаааа!!!
очікувана гостя – літня злива!!!
Авторка – Тадм
