Може, так би невидимо й жив,
та котроїсь липневої ночі
впала зірка з високих верхів
у дитячі незамкнені очі -
пропекла борозну межи брів
і засіяла пам’ять золою...
Затулитись од неї хотів -
та долоня була замалою.
Ігор РИМАРУК
