Так швидко промайнуло літо. Чомусь не віриться і досі. Серпневим ранком тихо-тихо
У вікна заглядала осінь. Ішла вона повільним кроком.
З сумними слізними очами.
Куди торкалась ненароком
Скрізь залишала жовті плями.
Ліниве сонце в синім небі
Вже так стомилося світити.
Закутатися хоче в хмари.
Поспати трохи, відпочити.
Птахи збираються в дорогу.
Прийшли холодні, довгі ночі.
Серпневим ранком жовта осінь,
Нам тихо заглчядала в очі.
Катя ВАЛЕЦЬКА
