Сонце розімліло
В снах палких безмежно,
Небо запалило
Так необережно!
В кубла темні звиті,
Хмари прилетіли,
Теж, несамовиті,
Запалахкотіли!
Птахи, мов видіння,
Чорно ввись майнули,
Враз палахкотіння
Небом розтягнули.
Згас світанок… В тлінні
Хмари сиво мріли,
Крила лиш пташині
Полум‘ям горіли.
Тетяна ЧОРНОВОЛ