Немов одвічне передвістя
Невідворотних холодів, –
Опалі яблука на листі
Тривожним поглядом уздрів.
Червонобокі та духмяні,
Медові, – пробував, на смак, –
Вони попадали зарано
З підступних гойдалок-гілляк.
Невже триматися несила
Було плодам осель косих, -
Чи дуже близько підступила
Зима непрохана до них?
А я її ходи не чую
Ані в природі, ні в житті,
Коли безклопітно смакую
Дозрілі яблука оті.
Віктор КУЧЕРУК