Не забарився жовтень та й побіг
У пошуку непройдених доріг.
У пошуку вчорашньої снаги
І залишив нам сірі береги.
І сіно замість трав, і пух з метлиці.
Поклав на стовпчик теплі рукавиці.
І хуру дров склав у високі стоси.
Засипав листям борозни і хвоси.
Пішов. Нема. Попереду осіння
Стара мелодія із тиші й голосіння.
Безмежні ночі, вечори тривалі,
Солодкий чай і на всі плечі шалі.
Попереду ще місяць передзим"я.
Суцільного в природі надвечір"я.
Ще місяць тиші, місяць Скорпіона.
І сірих ранків з присмаком лимона.
Знов відчуття правічної спіралі -
То валянки, то боти, то сандалі.
Усе по колу, все уже було,
І знову літо вкотре відцвіло.
А жовтень цей чи був він, чи й не був.
Червоне листячко під борони задув.
Не то нас милував, не то картав.
Але любив, бо сонцем зігрівав.
Галина ПОТОПЛЯК
