Ніхто з митців не любить, коли його називають автором одного певного твору, написаного давно. Так, певне, почувається і Наталка Білоцерківець, найвідомішою поезією котрої є вірш “забуваються лінії запахи барви і звуки…” ( епіграфом до нього є рядок “Я помру в Парижі в четвер увечері” Сесара Вальєхо). Цей справді-таки маленький шедевр має особливу історію й символіку, він став піснею гурту “Мертвий півень” -– уже з назвою “Ми помрем не в Парижі”. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі сьому збірку Наталки Білоцерківець “Ми помрем не в Парижі” до якої увійшли вірші з усіх її збірок:
"Балада про нескорених",
"У країні мого серця",
"Підземний вогонь",
"Листопад",
"Алергія",
"Готель Централь".
Це найповніше на сьогодні вибране авторки.