“...не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно… А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь”. Це цитата із статті Уласа Самчука “Нарід чи чернь?” написаної у далекому 1941 році.
20 лютого минає 115 років від дня народження Уласа Самчука - одного з найвизначніших українських письменників XX століття , його ще називають “українським Гомером”, адже він відкрив світові досі невідому Україну. З-під його пера вийшли геніальні твори: “Волинь”, “Гори говорять”, “Марія”, збірки оповідань “Месники”, “Віднайдений рай”. У них письменник акцентував увагу на таких знакових темах, як загарбання більшовиками України, колективізація, Голодомор. Творчість Уласа Самчука сьогодні як ніколи актуальна, адже письменник підносить на щабель важливі речі для українців — поняття людської гідності та національної свідомості.