подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!”
Генії рідко коли були щасливі в любові. Петрарка оспівав в сонетах Лауру, якої може і не було ніде, окрім як в мріях поета. Не могли знайти щастя Данте, Лермонтов, Маяковский, Сосюра і гетьман Мазепа. Кохання в житті Шевченка – чи не найболючіша сторінка його долі, бо не мав він сімейного щастя, родинного тепла, хатинки, обсадженої садочком, люблячої дружини , не було й діточок. Не судилося. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалось б, був приречений на успіх у жінок. За своє життя він закохувався багато разів. Любили й його, але кожного разу щось ставало на перешкоді одруженню. Історія зберегла імена жінок, які полонили серце Тараса. Не завжди почуття поета лишали слід у поезії. Але ж і сказати, що жінки і світлі почуття до них не відіграли значної ролі в житті і творчості Шевченка - це, значить, погрішити проти істини. Саме темі кохання у житті та творчості Тараса Шевченка була присвячена літературна година “Невесело на світі жить, коли нема кого любить”, яку підготовила і провела завідуюча відділом обслуговування Звенигородської центральної районної бібліотеки ім.Ю.С.Кримського. Так 2 березня цей захід пройшов для учнів десятого класу школи — інтернату спортивний ліцей.
А 5 березня учні ДНЗ “Звенигородський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів” завітали до нашої бібліотеки, де з цікавістю познайомилися з книжковою виставкою присвяченою Тарасу Шевченку, переглянули видання “Кобзарів”, представлених на перегляді — параді “Кобзар” - книга на віки”, прослухали літературну годину “Невесело на світі жить, коли нема кого любить”. На закінчення заходу учні читали вірші Тараса Шевченка.
