По голубих лугах, мов голуб,
кошлатих сонць шугає спах.
Волошки в золотих житах
і пелехаті маки долу
геть оклонили головки.
А пам’ять любої руки —
п’янкої, білої, гінкої
перегортає днів сувої.
І золотої й дорогої
нам стане думи на віки.
Василь СТУС
