Сьогодні День пам’яті Максима Рильського (1895-1964), українського поета, перекладача, громадського діяча, класика української літератури ХХ століття. Лауреат двох Сталінських та Ленінської премій, депутат Верховної Ради СРСР п’яти скликань, дійсний член Академій наук УРСР і СРСР, орденоносець і водночас “бывш. помещик, ведущий украинский поэт, активный член националистической организации, готовящей террористический акт против тов. Сталина” — такі кардинально різні іпостасі великого патріота і геніального митця Максима Рильського. Чимало рядків із його віршів давно стали афоризмами, а тим часом покоління шанувальників поезії по-новому відкривають для себе творчість цього тонкого лірика. Перша книжка поезій “На білих островах” Рильського вийшла в 1910 році, а остання “Зимові записи” – в 1964. Є згадка, що Леся Українка, ознайомившись зі збіркою На білих островах», сказала: “От хто повинен був би написати “Ізольду Білоруку” (одну з поем самої Лесі Українки). Максим Рильський залишив по собі величезний літературний спадок – понад 30 поетичних збірок, переклади творів Шекспіра, Міцкевича, Гюго. Він справді навіки залишився в літературі завдяки своєму таланту, працелюбству та мужності. На урочистих зборах до свого 65-річчя неодноразово битий поет замість очікуваної промови обмежився донині актуальним зверненням: “Вам усім я хочу сказати словами нашого великого Шевченка: “Свою Україну любіть!”
