Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ти дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»,
а також, витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик букви «є»,
що зрізаний з неба разом із ниточкою.
Бо кажуть, дитино, що мова наша — солов'їна.
Правильно кажуть. Але затям собі, що колись
можуть настати і такі часи, коли нашої мови
не буде пам'ятати навіть найменший соловейко.
Тому не можна покладатися тільки на солов'їв, дитино.
Іван МАЛКОВИЧ