Поетичні рядки.

Це магія, це диво... Це - життя.

Двадцятий рік відходить в забуття.

Відходить, як дідусь, що вже старий.

Народжується повністю новий.

З малими ніжками, але відразу йде.

З таким ж ручками, та милість роздає.

І в нього сила і бичачий ріг.

І в нього сто стежин і тисяча доріг.

Якою підемо - залежить лиш від нас,

У цей буремний, нестабільний час.

Яку протопчемо - та й буде слугувать.

Відкриється чи тьма, чи благодать.

А нині рік білявого Щура

Закінчується. Сосни, мішура.

Що пам'ятаємо, і що приніс нам Щур -

Життя без радості, а в голові сумбур.

Пожежі, катастрофи і ковід.

Мільйони вірусів і стільки ж бід.

Онлайн життя, онлайн була і смерть.

І плани, і надії шкереберть.

І цілий світ у пошуку вакцин.

У вимірі білкових величин.

Кордони і квартири на замок.

Такий в Двадцятого провалений урок.

Іди собі, іди цей рік Щура.

Ми подумки промовимо "Ура".

Зустрінемо Бика, дамо сінця.

Наповнемо любовію серця.

І будем жити, далі будем жити.

І менше сквернословити й грішити.

І більше бачити, і більше чути.

І, дай нам Бог, минуле не забути.

Галина ПОТОПЛЯК

Богдан Хмельницький: політик, дипломат, полководець

 Бібліотека пропонує своїм користувачам  книжкову виставку «Богдан Хмельницький: політик, дипломат, полководець», присвячену 425-тій річниці з дня народження одного з найвідоміших і найвидатніших Гетьманів України та гетьмана Війська Запорізького, видатного військового, політичного та державного діяча, очільника Гетьманату (1648-1657), «ключової постаті української націогенези», символа боротьби за волю, незалежність і територіальну цілісність України - Богдана  Хмельницького.  

День календаря.

 Сучасний календар має дуже давню історію. Саме слово “календар” дуже старе. Воно походить від латинського дієслова caleo, що в перекладі означає “оголошую”. Початок кожного місяця за місячним календарем оголошували жерці, і люди знали, що саме в цей день вони повинні сплачувати борги. Вони записували його в своїх ділових книгах, які так і називались — calendarium, тобто книга оповіщень. У сучасному житті жодна людина не може обійтися без календаря. У багатьох вони є в складі електронних гаджетів, а хтось звик до паперового носія. З цієї причини люди купують календарі не тільки настінні й перекидні, а й маленькі настільні чи кишенькові. У складі новорічних подарунків для друзів і близьких календарі стали невід'ємною частиною, адже служать вони не тільки для обчислення днів і місяців, а й для нагадування знаменних і пам’ятних дат і подій. Саме 28 грудня, ми вже традиційно, презентуємо свій календар, який присвячуємо нашим видатним землякам, ювілейні дні народження яких ми будемо відзначати у наступному році. Наш календар на 2021 рік присвячений українському історику, письменнику, досліднику української мови та літератури, одному з найвидатніших орієнталістів світу Агатангелу Юхимовичу Кримському, чий 150-річний ювілей будемо відзначати 15 січня. 

Увага! Оголошення.

 

Це цікаво!

 

Марко Вовчок - українська Жорж Санд.

22 грудня народилась Марко Вовчок (справжнє прізвище – Вілінська Марія Олександрівна; 1833-1907), відома українська письменниця. Ця неймовірна жінка змогла досягнути всього - слави, визнання, захвату своїх видатних сучасників. А любовні історії Марії Маркович захоплюють не менше, ніж її знамениті романи. Вона обрала чоловічий псевдонім - Марко Вовчок. Однак обстоювала власну жіночу свободу й право вибору навіть тоді, коли патріархальні приписи вважалися незрушними й вічними. До літературного доробку Марка Вовчка і до неї як особистості досить трепетно ставився Тарас Шевченко. Поет присвячував Марку Вовчку вірші, а також висловлювався і в тому дусі, що “…якщо порівняти Жорж Санд і нашого Марка Вовчка, то я рішуче віддаю перевагу нашому автору”. Марко Вовчок збагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного оповідання (“Козачка”, “Одарка”, “Горпина”, “Ледащиця”, “Два сини”), баладного оповідання (“Чари”, “Максим Гримач”, “Данило Гурч”), соціальної повісті (“Інститутка”), психологічного оповідання й повісті (“Павло Чорнокрил”, “Три долі”), соціальної казки (“Дев'ять братів і десята сестриця Галя”), художнього нарису (“Листи з Парижа”), історичних повістей та оповідань  “Кармелюк”, “Невільничка”. Та найбільшу славу принесла їй повість "Маруся" – історія дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість була написана у 1860-х роках. Згодом отримала нагороду Французької Академії та була перекладена багатьма мовами.

День зимового сонцестояння.

21 грудня День зимового сонцестояння! Це означає, що 21 і 22 грудня – найкоротші дні у році, а ніч з 20 на 21 грудня – була найдовшою. У такому положенні сонячний диск затримається на 3 дні. Вже через 3 дні Сонце почне поступово здійматися над горизонтом, а світловий день почне збільшуватися. В цей день добре загадати бажання, спланувати наступний рік, скласти карту бажань або просто провести цей день в гарному настрої і зробити щось приємне для себе і близьких!

День народження кросворду.

Сьогодні, 21 грудня, свій День народження святкує цікава та корисна розвага — кросворд (у перекладі з англійської це слово означає “перетин слів”). Творцем першого кросворду був журналіст АртурУїнн. Він уклав літери в клітини, розмістивши їх у смужки і назвав нову головоломку "cross-word puzzle". Автор відіслав свій кросворд з 32 слів в газету "Нью-Йорк уорлд", де його надрукували 21 грудня 1913 року. З того часу дату 21 грудня вважають Днем народження кросворду. І ось уже більше 100 років люди розгадують кросворди... Кросворд став незмінним супутником періодичних видань. Деякі з них помітили зв’язок між публікацією кросвордів і зростанням тиражів і стали спеціалізуватися саме на них. Кросворди тренують пам'ять, відточують кмітливість, підвищують грамотність, вчать працювати з довідковою літературою. Ідеальний спосіб одночасно поглибити знання та скоротати час в дорозі. Лікарі вважають: головоломки лікують від стресу та сприяють збереженню світлого розуму до глибокої старості. А ще - любителі словесних перехресть легко знаходять вихід з будь-якої ситуації: їх не лякають порожні клітинки. Якщо людина справляється із кросвордом, то отримує такий само заряд оптимізму, який дарує п'ять хвилин сміху. Тож обирайте собі кросворд по силах, отримуйте задоволення від процесу та будьте оптимістами - вписуйте слова одразу ручкою!

Поетичні рядки.

Зимовий вечір,

Закуривши люльку,

Розсипав зорі,

Неначе іскри,

Пустив хмарки,

Мов кільця диму,

І, проскрипівши чобітьми,

Шепнув морозам,

Щоб готували вікна,

Ліси вбирали

У білий іній

Та готували

Йому постіль.

Василь СИМОНЕНКО

Магія українського вишивання.

17 грудня українці відзначають свято Варвари — вишивальниці. На Варвари не можна було прати, білити чи глину місити, — тільки вишивати. У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали долю… Кожна вишивальниця досконало володіла “мовою” орнаментального письма, відчувала енергетику кольорів, поєднувала їх зі своїми почуттями і помислами в єдине мереживо, яке мало стати оберегом. Щоб точно “закодувати” сорочку, достатньо лише чистоти намірів, любові, а оте “внутрішнє чуття”, як ми називаємо свою підсвідомість, само підказує, як і що робити,  використати чийсь узор означало взяти на себе чужу долю. Українська вишивка живе і сьогодні, розвивається, збагачується новими аспектами. Ми пропонуємо вашій увазі книги, які познайомлять з історією української вишивки, познайомлять з старовинними та сучасними техніками вишивання та стануть у нагоді як досвідченим вишивальниця, так і початківцям.

Перша леді англійської літератури.

Сьогодні виповнюється 245 років від дня народження Джейн Остін (1775-1817), англійської письменниці. Остін - автор камерних романів з життя провінційного дворянства, провісник реалізму в британській літературі, основоположник родинного, “дамського роману”. Манера письма Остін іронічна і ненав’язлива; проза вирізняється вишуканою простотою і філігранним стилістичним опрацюванням. Саме тому романи Остін залишаються “читабельними” і у наш час (особливо в Британії). Джейн Остін до сьогодні вважають “Першою леді” англійської літератури. Її твори обов’язкові для вивчення в усіх коледжах і університетах Великобританії. Твори письменниці неодноразово екранізувались.

Поетичні рядки.

Ти хочеш кави? Може краще чаю?

Долоням холодно. Зігрітися пора.

Ти знаєш, я так часто помічаю,

Не вистачає людям затишку й добра.

Тобі із медом? Може трав'яного?

Або імбирного з лимоном - смакота.

Ще холодно? Нічого тут страшного.

Таке буває, то душевна пустота.

Тримай міцніше. Чуєш? Зігріває,

Теплом наповнює, приємний аромат.

Нехай душа по краплі оживає,

В її будинку знову більшає кімнат.

Ковток повільно збуджує уяву.

В далеких знайдеться лаштунках позитив,

І все, що досі не було цікавим

Нових зазнає кардинальних коректив.

А хочеш? Заварю смачного чаю...

Наталя КРОПИВНИЦЬКА

Міжнародний день чаю.

Вже не одне століття чайний напій зігріває серця багатьох людей на планеті. Це напій з багатою історією, яка триває багато років, і корінням веде в сиву давнину. Виявляється у чаю є своє свято — Міжнародний день чаю, яке відзначають 15 грудня. А хто найбільший поціновувач і любитель великих чашок чаю холодними вечорами? Правильно! Це читачі.  Отже це свято - ще один привід заварити  великий чайник запашного чаю, запросити у гості рідних чи друзів. Або ж ... присвятити вечір читанню за чашкою ароматного гарячого чаю. Приходьте до нас, ми підберемо цікаву книжку для довгого зимового вечора.

Поетичні рядки.

                                                              За вікнами день холоне,

У вікнах — перші вогні…
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів.
Зложи на мої коліна
Каміння жорстоких днів,
І срібло свого полину
Мені поклади до ніг.
Щоб легке, розкуте серце
Співало, як вільний птах,
Щоб ти, найміцніший, сперся,
Спочив на моїх устах.
А я поцілунком теплим,
М’яким, мов дитячний сміх,
Згашу полум’яне пекло
В очах і думках твоїх.
Та завтра, коли простори
Проріже перша сурма —
В задимлений, чорний морок
Зберу я тебе сама.
Не візьмеш плачу з собою —
Я плакати буду пізніш!
Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті —
Для крику і для мовчань —
Уста рішучі як вистріл,
Тверді як лезо меча.
Олена ТЕЛІГА

Михайло Старицький.

Сьогодні виповнюється 180 років від дня народження  Михайла Старицького (1840-1904), визначного українського письменника, театрального і культурно-громадського діяча, автора понад 30 п’єс (серед них історична драма “Богдан Хмельницький”, “Маруся Богуславка”, “Не судилось”, “Талан”, “Оборона Буші”). Народився Михайло Старицький на Черкащині, з 1867 року жив і працював у Києві. В 1872 створив (разом з двоюрідним братом Миколою Лисенком) аматорський театральний гурток, в 1882 році організував першу українську професійну трупу, керував трупами Кропивницького (1883–1885), власною (1885–1891), Садовського (1892–1897). Для поповнення надто обмеженого театрального репертуару своєї доби, Старицький крім оригінальних п’єс використовував твори інших авторів. Зокрема, переробив для сцени “Тараса Бульбу”, “Майську ніч”, “Сорочинський ярмарок” Гоголя. Використав для сцени і твори багатьох інших авторів: Крашевського – “Циганка Аза”, Ожешко – “Зимовий вечір”, Нечуя-Левицького – “За двома зайцями”, Мирного – “Лимерівна”, “Крути, та не перекручуй”, Олександрова – “Ой не ходи, Грицю”. Саме завдяки Старицькому ці твори на довгий час стали репертуарними та надзвичайно популярними серед глядачів. На розвиток справи всього свого життя –українського театру –Михайло Старицький витратив усі свої статки. Наприкінці життя йому довелося "у дві руки" разом з дочкою Людмилою (Старицька-Черняхівська) писати до російськомовних журналів романи та водевілі.

День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Сьогодні . 14 грудня, в Україні День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. День встановлений згідно з Указом Президента від 10 листопада 2006 року, на згадку про завершення 14 грудня 1986 року будівництва саркофагу над четвертим зруйнованим енергоблоком ЧАЕС. Як відомо, 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, що на Київщині, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа – Чорнобильська аварія. Лише завдяки самопожертві ліквідаторів наслідків катастрофи, багато з яких заплатили за це власним життям і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення. За різними даними, протягом лише одного місяця після Чорнобильської катастрофи від отриманого опромінення загинуло від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС. Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Сьогодні ми згадуємо усіх тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі. У фонді нашої бібліотеки є багато документальних та художніх книг, наукових видань та статей про Чорнобильську трагедію. Запрошуємо усіх познайомитися чи перечитати ці матеріали, які ще раз нагадають  про одну із поворотних подій в історії нашої країни. 

Поетичні рядки.

І знов з’єднались в одну оману, —

О дивне танго, — і сум, і пристрасть;

Пливу на хвилях твого туману,

Згубила керму, спалила пристань.

І б’ється серце, і гнеться тіло

В твоїм повільнім і п’янім вирі;

Блакитне сонце мені світило,

А буде чорне, а може й сіре!

Олена ТЕЛІГА

Міжнародний день танго.

Міжнародний день танго  відзначається щороку 11 грудня в день народження аргентинського співака Карлоса Гарделя і композитора Хуліо де Каро . До того часу, як потрапити в Європу і стати вишуканим аристократичним танцем, танго було танцем-протистоянням радше між чоловіком і чоловіком. Це був танець найбідніших, танець мешканців соціального дна – портових робітників, чужинців, що приплили за океан у пошуках ліпшої долі, мовчазних волоцюг, що не випускали з рота цигарки, а з рук – ножа. Лише згодом у парі одного з чоловіків змінила жінка, але дух протистояння (навіть у здавалося б повному злитті) залишився. До Європи, а саме до Франції, танго «експортував» Карлос Гардель. Тут танго отримало свою інтерпретацію: якщо в Аргентині танцювали буквально «душа до душі», то європейці виконували його на чималій відстані одне від одного. В Європі танго стало  надзвичайно  популярним вже до 40-х років ХХ ст., коли з’явилась стилізація цього танцю. Сьогодні танго є одним із найпопулярніших танців у світі. У 2009 році ЮНЕСКО визнало танго нематеріальним спадком усього людства.

Поетичні рядки.

 А вже й зима, час не стоїть на місці.

Вже осінь залишає нас і йде.

І холодно в засніженому місті.

І листя вже не жовте, а руде.

Осінь іде, зима морозом дише.

І на ялинці кульки й серпантин.

Осінь листи прощальні вкотре пише

І дивиться на нас лише з картин.

Привіт, зима, прощай осіння туга.

Привіт, зима, ну що ти нам несеш.

В повітрі вірус, між людьми напруга.

Ти де корівок, зимонько, пасеш.

Вона мовчить, а я одно питаю.

Холодним віє, теплого катма.

Сніжинку бережно я пальцями торкаю,

А вона тане, а її нема.

Галина ПОТОПЛЯК

Міжнародний день прав людини.

10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, який було засновано 4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році. Засновники Міжнародного дня прав людини висловлювалися за розширення прав людини, активну пропаганду ідей рівноправності, соціальної відповідальності та взаємодопомоги. Цьогорічна тема Дня - “Молодь постає на захист прав людини”. Як зазначають в ООН, ця тема повинна продемонструвати як молоді люди по всьому світу виступають проти расизму, мови ненависті, булінгу в школах, дискримінації, зміни клімату. 

Це цікаво. Із фонду нашої бібліотеки.

Маріія Малихіна. Дитина у світі емоцій.       Емоції оточують нас щомиті, без них життя просто не можливе. Ми радіємо чи сумуємо, захоплюємось чи розчаровуємось, сміємося, сумуємо, лютуємо, можемо бути сповнені щастя або журби. Емоції можуть виникати попри наше бажання, а іноді нам навіть важко впоратися з ними. Ця книга написана для батьків, які прагнуть розуміти свою дитину, допомогти їй навчитися контролювати свою емоційну поведінку, хочуть дізнатися, що таке емоційний інтелект і як він формується. Дорослі дізнаються, чому в дітей виникають істерики, агресія, страхи і як слід поводитись у подібних ситуаціях. І взагалі, щастя — це теж емоція. Бути щасливим можна навчитися і навчити дитину! Мабуть, саме цього бажають батьки.

Перша жінка, яка отримала Нобелівську премію з літератури.

У 1909 році Сельма Лагерлоф стала першою жінкою-письменницею, яка отримала Нобелівську премію з літератури “…на знак визнання піднесеного ідеалізму, яскравої уяви й духовного сприйняття, що характеризують її праці…”. Письменниця здобула найбільшу популярність серед читачів завдяки своєму дитячому роману “Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми.”

День Нобеля.

Цього дня, у 1901 році, в п’яту річницю смерті шведського інженера-хіміка, винахідника і промисловця, засновника Нобелівських премій Альфреда Бернхарда Нобеля (1833-1896), у Стокгольмі та Осло були вручені перші премії, які на сьогодні є одними з  найпрестижніших міжнародних відзнак. Першими лауреатами стали: Вільгельм Рентген (Німеччина, фізика), Якоб Ван-Гофф (Нідерланди, хімія), Еміль Берінг (Німеччина, фізіологія і медицина), Франсуа Сюллі-Прюдом (Франція, література), Жан Анрі Дюнан (Швейцарія, премія миру) та Фредерік Пассі (Франція, премія миру). Традицію вручати премії саме в цей день (день смерті Нобеля) продовжено й нині. Як правило, церемонія нагородження проходить в столицях Швеції та Норвегії. В Стокгольмі королем Швеції вручаються премії в галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури й економіки, а премія миру – в Осло головою Норвезького нобелівського комітету в присутності короля Норвегії та членів королівської родини. Проте цього року, через пандемію коронавірусу, вручати Нобелівські премії лауреатам будуть не в Стокгольмі, а в їхніх рідних країнах. А от премію миру вручать в основній аудиторії Університету Осло. Натомість відбудеться телевізійна церемонія, під час якої будуть онлайн-включення з різних країн світу.

Анна Гавальда.

Сьогодні, 9 грудня, свій ювілей відзначає Анна Гавальда, знаменита французька письменниця. Багато хто вважає її сучасною Франсуазою Саган. Але  у Гавальди є  свій шарм - в її стилістиці, виборі тем. Начебто, звичайні, одвічні теми любові, дружби, людяності, але є щось просте і привабливе в їх подачі ... Її книги підкорили мільйони читачів, були відзначені цілим сузір'ям літературних премій, переводяться на десятки мов, по ним ставлять спектаклі і знімають фільми. Книга Анни Гавальди "Мені б хотілося, щоб мене хто-небудь де-небудь чекав ...", удостоєна 2000 року Гран-прі RTL. У 2002 році вийшов перший роман Гавальди - "Я його любила".  А справжній успіх  Анні Гавальді принесла книга "Просто разом", яка  затьмарила у Франції навіть "Код да Вінчі", за словами читачів, роман не мав собі рівних серед літературних робіт останніх років. Всі  її книги були перевидані небаченими тиражами, значно перевищували мільйон примірників. У фонді нашої бібліотеки є книга Анни Гавальди "Мені б хотілося, щоби хтось мене десь чекав ...", тож кого цікавить творчість цієї письменниці запрошуємо до нас.

Посміхніться )))

 А ви знаєте як називають людину, яка читає 📗📘📙📚в ліжку ? 

Дуже просто - ліброкубікуларіст (librocubicularist) 😃

Поетичні рядки.

 і не те що найкраще в житті уже сталось

і не те що попереду тільки найгірше

просто все воно якось реально дістало –

і хороше й погане і всі оці вірші..

все оце різнотрав'я галімих проектів

всі ці фейки і факти і плани на завтра

всі лайфхаки факапи тусовки і секти

всі ці мрії дурні і упороті мантри

ні за чим не шкодуючи вдячний причетним

було страшно часами а часом – кайфово

але ще чогось прагнути важко вже – чесно

поміж страхом і кайфом.. і знову.. і знову..

бо хоч що не роби - буде завше те саме

і хоч як не крутись - не зіскочиш з орбіти

де сама себе пише нічийна програма

де нічийні світила самі собі світять

і не те щоби відчай і не те щоби втіха

і нема ні питань ні претензій до бога

просто – глухо і сліпо і мертво і тихо

просто зовсім ніяк..

і ніде..

і нічого...

Юр ІЗДРИК

Ірена Карпа.

Сьогодні день народження Ірени Карпи – української письменниці, телеведучої, музикантки, журналістки, яку прозвали першою хуліганкою української літератури. Творчість Ірени Карпи читачі сприймають неоднозначно. Свідчать про це і різноманітні рейтинги і премії: так, книга "Добло і Зло" отримала одночасно і літературну антипремію, і місце в десятці найкращих українських книг року. Безумовно, Ірена Карпа людина обдарована і є яскравим представником  українських літераторів, яка пише на-гора про все, що пригнічує молодь. Серед своїх ровесників вона робить це найяскравіше – відверто, енергійно, іноді цинічно. Це альтернатива, якої хронічно бракує українській літературі, мистецтву, самому українському суспільству. Епатажна Ірена Карпа відома західному світу не лише своєю творчістю. Сьогодні Карпа живе у Парижі, де працює першим секретарем з питань культури в Українському посольстві у Франції. Ірена Карпа успішно суміщає усі свої заняття, а також активно подорожує особливо її приваблюють країни Південно-Східної Азії.

Василь Стефаник.

7 грудня 1936 року відійшов  у вічність Василь Стефаник (1871-1936), український письменник, громадський діяч, визначний майстер психологічної новели, зокрема діалогу. Видав збірки новел - “Синя книжечка” (1899), “Камінний хрест” (1900), “Дорога” (1901), “Моє слово” (1905). “…Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки…” Ці слова Василя Стефаника, найближчого соратника І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки,  якнайкраще характеризують його творчість. У реалістичних, самобутніх соціально-психологічних новелах письменника постають правдиві картини життя західноукраїнських трудящих кінця ХІХ – початку ХХ століття, трагедії і драми бідняків, що позбувалися землі, праці, покидали рідні місця і змушені були емігрувати за океан або гинути від голоду й хвороб. Радянський уряд у 1928 році призначив Стефанику персональну довічну пенсію, в обмін за це всіляко намагаючись “пофарбувати” його в “червоного” письменника і зробити “полум’яним революціонером”. Від пенсії митець у 1933 році відмовився, коли дізнався про штучно створений голод та про репресії “совєтів” проти української інтелігенції. У відповідь на цей сміливий вчинок ім’я письменника в радянській Україні не згадували майже до початку 40-х років.

Творець українського гімну: Михайло Вербицький

Сьогодні, 7 грудня, День пам’яті Михайла Вербицького (1815-1870), українського композитора, хорового диригента, священика, одного з перших українських професійних композиторів у Галичині; одного з авторів пісні “Ще не вмерла Україна” , що є нині Державним Гімном України. Цікаво, що музику пісні “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського, Вербицький написав спочатку для солоспіву в супроводі гітари, а вже згодом розробив її для хору.  Видатний композитор сучасності Валентин Сильвестров  зауважив: “Гімн України – дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Його створив Михайло Вербицький – церковний композитор середини ХІХ століття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар – це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів. У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це – гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам’ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають”.

Душа зачарована квітами: Катерина Білокур.

 Сьогодні виповнюється 120 років від дня народження Катерини Білокур (1900–1961), видатної української художниці, майстра декоративного розпису. Автор фантасмагоричних пейзажів та натюрмортів - «Декоративні квіти» (1945), «Привіт врожаю» (1946), «Колгоспне поле» (1948-1949), «Цар Колос» (1949), «Сніданок» (1950), «Квіти і берізка ввечері» (1950) та ін. Катерина Білокур не здобула навіть початкової освіти. Читати, писати і малювати навчилася самотужки. Батьки забороняли їй вчитися, спалювали малюнки. Вона потайки виривала аркуші з школярського зошита молодшого брата й малювала. А ще брала шматочки полотна у матері, дошки – у батька. Пензлики робила сама. Її кумиром, святим був Тарас Шевченко.  У 1954 році вісім картин художниці експонуватимуться на виставці в Луврі, удостояться компліменту Пікассо. Три картини, серед яких був і «Цар-Колос»,  яким вона увіковічила на полотні скромне колосся пшениці, назавжди залишаться за кордоном – їх викрадуть. 1977 року в селі Богданівка (батьківщина мисткині) відкрито музей-садибу художниці. На мольберті в її кімнаті – недописана картина – розкішні жоржини на синьому тлі.

З Днем української хустки.

 

В нашому роді, в нашім народі

Хустку, як символ всі бережуть.

В білих - дівчата веснами ходять,

В чорних - бабусі осені ждуть.

Все нам на долі збутися мусить!

Мрія - без края, світ - без кінця!

Ой, Україно, рідна матусю!

Як тобі хустка ця до лиця!

Ганна Чубач

Рільке в Україні і про Україну.

Райнер Карл Вільгельм Йоганн Марія Рільке – людина багатьох народів: австрійський поет, що народився в Чехії (Прага), дванадцять років жив у Парижі (Франція), помер у Швейцарії в старовинному будиночку, купленому йому друзями, які завжди ним опікувалися, у той час маловідомим автором. Майже двадцять років мандрував: Німеччина, Італія, Росія, Скандинавія, Африка, Близький Схід… і Україна.  “Я їду до Києва й Криму. Очікуючи цю подорож, я почуваюся так, немов дитина перед Різдвяними святами…”. На початку 1900 року прибув до Києва, де жив близько двох тижнів. Був вражений Києво-Печерською лаврою, захоплений святкуванням Зелених свят. Київ вважав містом “близьким до Бога” і хотів тут оселитися назавжди. Після Києва побував у Каневі на могилі Т. Г. Шевченка, відвідав Кременчук, Харків, Полтаву. У щоденнику зробив запис: “Згадую оце полтавські степи, надвечірні зорі, хатки й охоплює душу сум, що мене там немає”. Україна надихала поета своєю багатою культурною спадщиною та славним героїчним минулим. Українські мотиви – у творах “Пісня про Правду”, “Дух південної чарівної країни”, “Як старий Тимофій помирав, співаючи”, поезіях “Мазепа”, “Карл XII мчить по Україні”, “Казках про любого Бога” й інших. Письменнику-іноземцю вдалося точно передати національний колорит України, те, що вирізняє її з-поміж інших країн.

Райнер Марія Рільке.

 

Сьогодні виповнюється 145 років від дня народження Райнера Марії Рільке (1875-1926), австрійського поета, одного з найвидатніших поетів ХХ ст. Він увійшов в історію літератури оригінальними трактуваннями ”вічних” тем, пильною увагою до художньої спадщини минулих епох і стриманим естетичним новаторством. У 1899-1900 рр. був в Україні, відвідав могилу Т. Шевченка. Українською мовою твори Рільке перекладали Павло Тичина, Микола Зеров, Микола Бажан, Микола Лукаш, Василь Стус. Бажанові переклади Рільке із захватом читав Василь Стус на засланні. Перебуваючи в мордовському концтаборі, він – навіть за тих нелюдських обставин – намагався й сам перекладати з Рільке, насамперед його “Сонети до Орфея”. 

Андрій Любка.

Сьогодні святкує свій день народження Андрій Любка. Епатажний, харизматичний, артистичний, привабливий, іронічний. У свої 33 Андрій Любка уже є знаним поетом, прозаїком, журналістом і перекладачем. На його рахунку ряд поетичних збірок та прозових творів. Окремі твори перекладено англійською, німецькою, китайською, португальською, івритом, російською, чеською, польською, сербською, македонською, литовською, словацькою, грузинською, румунською та турецькою мовами. З-під його пера вийшли резонансні романи “Карбід”  і “Твій погляд, Чі-Чіо-сан” . Письменник має ступені бакалавра української філології (Ужгородський університет) і магістра балканських студій (Варшавський університет), вільно володіє кількома мовами, постійно представляє Україну на міжнародному рівні на літературних і перекладацьких форумах і конференціях, є лауреатом низки премій та відзнак.

З днем народження, філософе !

 Сьогодні день народження Григорія Сковороди (1722-1794), видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, істинного християнина і просто вельми оригінального чоловіка. Творча спадщина великого філософа стала невичерпним джерелом мудрості й життєдайної наснаги для українського народу на довгі-довгі віки. Вона злободенна й сьогодні. Вона актуальною буде і завтра. 

Афоризми від Сковороди

- Бери вершину і матимеш середину.

- З усіх утрат втрата часу найтяжча.

- Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.

- Більше думай і тоді вирішуй.

- З видимого пізнавай невидиме.

- Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.

- Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.

- Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає.

- Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.

- Чисте небо не боїться блискавки та грому.

- Що швидко запалюється, те раптово гасне.

- Більше думай і тоді вирішуй.

Увага! Оголошення.