Це магія, це диво... Це - життя.
Двадцятий рік відходить в забуття.
Відходить, як дідусь, що вже старий.
Народжується повністю новий.
З малими ніжками, але відразу йде.
З таким ж ручками, та милість роздає.
І в нього сила і бичачий ріг.
І в нього сто стежин і тисяча доріг.
Якою підемо - залежить лиш від нас,
У цей буремний, нестабільний час.
Яку протопчемо - та й буде слугувать.
Відкриється чи тьма, чи благодать.
А нині рік білявого Щура
Закінчується. Сосни, мішура.
Що пам'ятаємо, і що приніс нам Щур -
Життя без радості, а в голові сумбур.
Пожежі, катастрофи і ковід.
Мільйони вірусів і стільки ж бід.
Онлайн життя, онлайн була і смерть.
І плани, і надії шкереберть.
І цілий світ у пошуку вакцин.
У вимірі білкових величин.
Кордони і квартири на замок.
Такий в Двадцятого провалений урок.
Іди собі, іди цей рік Щура.
Ми подумки промовимо "Ура".
Зустрінемо Бика, дамо сінця.
Наповнемо любовію серця.
І будем жити, далі будем жити.
І менше сквернословити й грішити.
І більше бачити, і більше чути.
І, дай нам Бог, минуле не забути.
Галина ПОТОПЛЯК
