Райнер Карл Вільгельм Йоганн Марія Рільке – людина багатьох народів: австрійський поет, що народився в Чехії (Прага), дванадцять років жив у Парижі (Франція), помер у Швейцарії в старовинному будиночку, купленому йому друзями, які завжди ним опікувалися, у той час маловідомим автором. Майже двадцять років мандрував: Німеччина, Італія, Росія, Скандинавія, Африка, Близький Схід… і Україна.
“Я їду до Києва й Криму. Очікуючи цю подорож, я почуваюся так, немов дитина перед Різдвяними святами…”. На початку 1900 року прибув до Києва, де жив близько двох тижнів. Був вражений Києво-Печерською лаврою, захоплений святкуванням Зелених свят. Київ вважав містом “близьким до Бога” і хотів тут оселитися назавжди. Після Києва побував у Каневі на могилі Т. Г. Шевченка, відвідав Кременчук, Харків, Полтаву. У щоденнику зробив запис:
“Згадую оце полтавські степи, надвечірні зорі, хатки й охоплює душу сум, що мене там немає”. Україна надихала поета своєю багатою культурною спадщиною та славним героїчним минулим. Українські мотиви – у творах “Пісня про Правду”, “Дух південної чарівної країни”, “Як старий Тимофій помирав, співаючи”, поезіях “Мазепа”, “Карл XII мчить по Україні”, “Казках про любого Бога” й інших. Письменнику-іноземцю вдалося точно передати національний колорит України, те, що вирізняє її з-поміж інших країн.
