Звісно, щоб я не блукав в темнині
Ще на початку крутої стежини,
Небо всевладно послало мені
Очі і руки моєї дружини.
Небо дивилося із вишини,
Знати хотіло надлюдські журини.
Знати, на що ж то спроможні вони,
Очі і руки моєї дружини.
Хто б із таким тягарем не поник,
З дому мене ведучи на вершину,
Стали в путі незамінні навік
Очі і руки моєї дружини.
Володимир ЗАБАШТАНСЬКИЙ
