Небеса надсилали волю
Й дивувалися, що живі...
Ми писали слова про волю,
Та все вилами по кровІ...
Ні могили про це, ні крипти -
Черепи одні й черепки.
Й нерозбірливі манускрипти,
Переписані від руки...
Не до істини, не до титли
Вигризали граніт різці,
Тільки й мали від свічки світла,
І синицю в чужій руці...
І рілля виглядала крепом,
І тасьма жалів на чолі,
І кудись очужілим небом
Розліталися журавлі...
Як писати - бігмЕ чи бІгме -
Коли заповідь - не божись?..
І криваві щезали стигми...
Сонце колесом... Але ж вісь -
То чужого пророка палиця...
Зеленіє соборна мідь...
Плуг, здається, ось-ось розвалиться,
Та над мощами ще скрипить...
Позлітались ворОни й вОрони,
Там, де ще не зійшла любов,
Бо оралося, та не зорано...
Прапор в руки нам?.. Сієм знов...
Богдан ТОМЕНЧУК