про нас не напишуть ми ті хто ніхто ми невтеклі самі поприходили встали при брамі цегельні а ті поліцаї і німці горітимуть в пеклі бо крики і шепіт і стогін тут справді пекельні про нас не напишуть нічого і навіть доносів наприклад про мене сусідка моя по квартирі стою коло неї я взута хоч декотрі босі вона комсомолка і часто стріляла у тирі одначе лишилася в києві мама з інфарктом рука здійнялася полегшити муки та пізно ми з нею так близько ця відстань між фатумом й фартом насправді смішна німець дивиться тоскно та грізно тому що у мене з собою в пакунку нотатки багато паперу не золото навіть не шуба на хутра він дивиться тепло на інші манатки з байдужістю вбивці йому усміхається люба вона серед нас в неї мама була колись лея на них хтось доніс ці доноси немов похоронки вона спакувала все цінне стоїть тепер в шлеях достоту як кінь сяють золотом жовті коронки я хочу молитися спати і зернятко кави або навпаки хочу зернятко кави і спати про нас не напишуть історію це не цікаве рови вже готові хоч може накажуть копати. Маріанна КІЯНОВСЬКА
