Сьогодні День пам’яті Олександра Олеся ( Олександр Іванович Кандиба; 1878-1944), українського прозаїка, драматурга, поета. Його називали “українським Гейне” і “українським Надсоном”. Понад вісімдесят композиторів – українських, російських, чеських, французьких – клали його вірші на музику. Його успіх перед Першою світовою війною, та й згодом, після буремних подій Української революції, коли чимало українців роз’їхалося по світам, був колосальним. Микола Зеров у 1920 роках закидав Олесеві, що той, мовляв, “весь ніби зроблений був по мірці тодішнього масового читача”. Втім, як виявилося, скептик Зеров помилявся. Читач (чи, скоріш, слухач) Олеся не перевівся й до сьогодні. Крім поезії, драматичних творів у творчій спадщині митця самотньо лишилися проза, публіцистика, літературно-критичні статті, переклади з російської, білоруської, польської, сербської, болгарської, німецької, англійської, арабської мов.
