Григорій Косинка.

29 листопада 1899 року народився Григорій Михайлович Косинка, справжнє прізвище - Стрілець, український письменник-новеліст, козак Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого, перекладач доби "Розстріляного відродження". Творчий дебют прозаїка відбувся 1919 року – у київській газеті "Боротьба" з'явилося його перше оповідання "На буряки". Публікації 1920-го року чисельніші: в київському альманасі "Гроно" з'являються оповідання "Під брамою собору", "Мент", "За земельку", а 1922-го – перша книжка новел та оповідань "На золотих богів". На початку 1920-х молодий письменник навчається у Вищому інституті народної освіти – таку назву мав тоді Київський університет. Його ім'я стає відомим, особливо полюбляють слухати оповідання письменника в авторському виконанні: дзвінко, чітко карбуючи слова, письменник емоційно збагачує своєю дикцією діалоги. Другу книгу письменника – "Новели дезертира" – 1924 року вже відмовилися друкувати. Цензура раз-у-раз затримує його твори, а в пресі чимдалі більше лунають погрози. 4 листопада 1934 року письменника було заарештовано. З в'язниці він писав до дружини: "Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши – прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров'я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передавай, але не часто. Оце, здається, все. Я дужий, здоровий!"                                                                         
15 грудня 1934 року виїзна сесія Військової колегії засудила Григорія Косинку-Стрільця до розстрілу.