Грудневий дощ, холодний і сумний,
Шкребе у шибку, проситься зігріти.
В імлі туманній обрій неясний.
На небі сірім не знайти просвіту.
Все сіре та сумне. А темний ліс
В своїй зажурі тихо щось шепоче.
І день короткий сонця не приніс.
І зір не видно в покривалі ночі.
Чи осінь, чи зима. Короткий день утік,
І довга ніч накрила пеленою.
За каплями дощу збігає рік.
Хай всі печалі змиються водою.
А серце хоче білих завірюх.
Дерева просять білу кожушину,
Щоб біло- біло стало все навкруг.
Полям вже сниться снігова перина.
І знову дощ у вітах шарудить,
На темній шибці крижані патьоки.
Під тихий шум дощу природа спить...
Такий фінал цього важкого року.
#ЛідіяМищенко