24 грудня 1937 року народився В’ячеслав Чорновіл, публіцист, політик, дисидент, політичний в’язень комуністичного режиму, символ боротьби за незалежність України. Це одна з найяскравіших постатей в українському політикумі 90-х років. Завдяки розуму, енергії та надзвичайній працездатності він міг би стати успішним підприємцем або науковцем, міг би зробити блискучу чиновницьку кар’єру. Міг би, якби жив за принципом “поволі їдеш – далеко будеш”, або за золотим правилом “моя хата скраю”. Ходив би тепер, одягнувши вишиванку, засідав у президіях. Але не такий характер був у Чорновола, аби керуватися подібним. Він жив за діаметрально протилежним принципом – “якщо не я, то хто ж?”. У радянських концтаборах він провів загалом 15 років. Відбував покарання в таборах суворого режиму та на засланні в Мордовії й Якутії. Академік Сахаров через рідних Чорновола передав запитання: чи не погодився б він виїхати з неволі за кордон. Багато хто мріяв би про такий “дарунок долі”, а Чорновіл відмовився. Він не мислив себе без України, а ще знав: він потрібен їй, а вона – йому. Чорновіл учив українців позбуватися комплексу меншовартості, вичавлювати з себе раба. І він мав на це повне право – гордий, сміливий і прямий, по-справжньому вільний громадянин вільної країни.