Агатангел Кримський (1871-1942) – український сходознавець, історик, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, письменник, перекладач, академік АН України. Один із організаторів академії наук України, директор Інституту української наукової мови. Вільно володів майже 60 мовами Сходу, Середньої Азії, Кавказу, Західної Європи. Здійснив величезний внесок у вітчизняне сходознавство. Завдяки Кримському український читач уперше познайомився з поезіями Гафіза, Омара Хайяма, Рудакі, Сааді; текстами "Корану", "1001 ночі", "Хамаси". Він виступав категорично проти “погодінської” теорії, заперечував теорію “колиски трьох братніх народів”, висуваючи натомість гіпотезу про українську мову, яка вже в ХІ ст. постала “як цілком рельєфна, цілком означена, яскраво-індивідуальна одиниця”. Саме тоді Кримським зацікавилися органи влади. Почали переслідувати, позбавляти аспірантів, забирати посади. Усе ускладнилося у 1929 році, коли влада розпочала справу проти СВУ. Академіків один за одним заарештовують. У 1930-х роках ученого практично усунули від науково-викладацької роботи в академічних установах України. Кримському пропонують долучитися до процесу укладення “Російсько-українського словника”, але Кримський рішуче відмовився: “…я не хочу рискувати своїм чесним ім’ям перед галичанами, що досі твердо вірили в мою непідкупну чесність і рішуче усуваюся від участи в Словникові, де безшабашно гарцюють усякі мовокалічники і мовозасмітники”.
20 липня 1941 року його заарештували за звинуваченням в антирадянській націоналістичній діяльності й ув’язнили в одній із тюрем НКВС у Кустанаї, тоді Казахська РСР. 25 січня 1942 року Агатангел Кримський помер у лазареті Кустанайської загальної в'язниці. У 1957 році його було реабілітовано.