На Черкащині
Не пропащі ми
Ні в Маньківщині,
Ні на Шполянщині
Ані в Умані -
Гайдамаччині,
Ані в Корсунщині
Покозаченій.
Ми у Смілі,
Ми у Калинівці,
Ми у Жашкові,
І в Христинівці.
І у вольностях
Трахтемирівських,
І в обох куренях
Стебліївських,
В Чигиринських
Фортецях козацьких,
В Сабадаських
Возах чумацьких.
І у лісі
В Яру Холодному,
І в селі під Дніпром
Потопленому.
З Кобзарем
На кручах Канівських,
І з конем
На лугах Чорнобаївських,
І у Лисянці під горою,
І в Ладижинці над водою,
І в Буках в кам‘яній протоці,
Під дубами в Звенигородці.
Не останні ми в цьому світі.
Ми - це сині волошки в житі !
Ми -це хлопці дужі й вусаті,
Ми -це дівки красиві й косаті,
Ми- це в хаті як у віночку,
Ми - це стіл накритий в садочку,
Ми- це тато, і мама , і баба,
І у діда курочка ряба!
Всі дівчата в нас
З перцем трошки!
Ну а парубки-
Котигорошки.
І опівночі ви повставали,
Бо це ми у похід засвистали!
Ми веселі і навіжені,
Ми- це шабля й коса у жмені.
Ми- сталеві плуги і багнети
І Легедзинські два кулемети.
Ми потилиці не схиляємо,
І об землю лихом вдаряємо!
Понад Бугами,
Понад Росями,
Та у росах ногами босими.
Ми засіємо і пожнивуємо,
І снопи у копи наскиртуємо.
Ми кохаємо і співаємо,
На сорочках світи вишиваємо.
Ми прокинемось,
Всіх розбудимо,
Ми бідою
Біду перебудемо.
Засміємося, не заридаємо,
В чорнозем її поховаємо!
Закопаємо, заборонуємо,
Ми страхи усі
Перетанцюємо.
Як наваляться-
То упремося!
В шиях жилами
Понапнемося!
В‘язи скрутимо,
М‘язами випнемось.
А не вийде-
То ми собі викрутимось!
Де упадемо -
Там і встанемо!
Знову з прискалком
В світ цей поглянемо!
Сміхом блискавки
В небі скрешемо,
Знову тернами
Чуба розчешемо.
В вишиванках
З трипільськими знаками
Знов відродимось
Поміж маками.
Передужаємо,
Не попустимо!
Україну з плечей
Не впустимо!
Сашко Лірник.
