5 травня виповнюється 100 років від дня народження патріарха української прози і духовного батька "шістдесятників" Анатолія Дімарова. Це письменник, життя якого вмістило в собі всі найпереломніші події в історії України ХХ століття. Розкуркулення родини, Голодомор, війна, на якій отримав тяжке поранення, цензура й замовчування в журналістиці та літературі. Він запам’ятався проникливим словом і загостреним почуттям власної гідності (свого часу відмовився від медалі Жукова, а згодом не захотів брати орден Ярослава Мудрого від Януковича — "не можу прийняти з рук людей, які штовхають країну у прірву"). Народився Анатолій Дімаров 1922 року на Полтавщині. Насправді він — Анатолій Гарасюта, та мама змінила прізвища у дітей, щоб врятувати їх від вислання через розкуркулення. Про свою сім’ю Анатолій Дімаров дуже детально написав в одній з найкращих українських мемуарних книжок "Прожити й розповісти". Найбільша значимість цього двотомника — в його правдивості, відсутності будь-яких масок і бажання щось прикрасити чи переписати.