Пророчі слова великого Тараса, що "на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі" стали непохитним переконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Роман "І будуть люди" письменник замислював як велетенську епопею про українське село. У ньому автор наважився згадати колективізацію, розкуркулення, голодомор та інші, не менш турбулентні події в історії України, які перевернули світ українського села і стали потрясінням для цілого народу. Проте радянська влада мала чіткі інструкції щодо того, про що і як можна писати. У ті часи в тоталітарній державі ніхто правди писати не міг. Роман "І будуть люди", що виходив трьома частинами впродовж 1964―1968 років, зазнав жорстокої цензури: вирізалися цілі розділи, викреслювалися сюжетні лінії. Не тільки були вилучені згадки про Голодомор і колективізацію, а й весь передвоєнний період життя на полтавському селі випав із романної оповіді. І тільки у 2021 році видавництво "Фоліо" перевидало роман "І будуть люди" у його первісному вигляді, без цензурових редагувань та вилучень тексту, які були у радянський час а недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.
Тож вирішувати вам : ЧИТАТИ чи ДИВИТИСЯ. Ми - за ЧИТАННЯ. 