Відігрій нас, літо. Бо в душі ще лютий
Холодом по венах, наче склом по склу.
Нерви, наче струни, сни жахами скуті.
Мрії і надії, що пішли в золу.
А весна махнула холодом по тілу,
І на скронях білим снігом пролягла.
Як же швидко-швидко мами посивіли,
Ті, яким війна ця серце обпекла.
Відігрій нас, літо. Із підвалів діткам
Дай багато сонця, радості, тепла.
Щоб назавжди стерлась із сердець сирітських
холоду і жаху крижана стріла.
Дай нам, Боже, сонця,
дай нам, Боже, літа
Під відкритим небом, мирним і ясним.
Хай не плачуть мами, хай сміються діти.
І герої наші вернуться в свій дім.
Лідія Мищенко