Сьогодні день пам'яті хорового диригента, композитора та етнографа, нашого земляка Олександра Кошиця. Визнаний світовими критиками, він увійшов до когорти найвпливовіших митців хорового виконавства першої половини ХХ століття. Лише на Батьківщині незнаний і забутий. У період СРСР його ім’я було заборонено. Вважалося, що він націоналіст, який веде антирадянську агітацію українською народною піснею.Тріумфом Кошиця було турне Української хорової капели у 1919-1924 роках, створеної за дорученням Симона Петлюри. Хор мав завоювати у світі симпатію до українців і новоствореної держави - УНР, з чим впорався більш, ніж успішно. Шість років тривали гастролі хору, всюди їх виступи проводжали гучними оплесками, захопленням. Про Україну заговорили у Європі та на обох американських континентах. А от політичні обставини в рідному краї викликали сльози на очах. Україну силою приєднали до СРСР і митцю вже не судилося повернувся на Батьківщину. Решту життя Кошиць провів в еміграції. Починаючи із 1924 року Олександр Антонович мешкає у США та Канаді. Пише музичні твори, створює обробки до українських пісень. У Нью-Йорку видає збірку пісень, перекладених англійською мовою. Кошиць хотів повернутися на Батьківщину, писав листи-прохання в СРСР, але заборона радянської влади була категоричною. Особливо болісно Олександр Антонович переживав свою неможливість повернутися тоді, коли дозвіл вертати назад отримали Грушевський та Винниченко. Попри душевні муки, продовжує займатися хором. В еміграції Кошиць долучився до розвитку та збереження української національно-музичної культури.
21 вересня 1944 року Олександр Кошиць пішов із життя. Його похорон був схожий на жалібну демонстрацію. Похований видатний українець у мавзолеї вінніпезького цвинтаря "Ґлен-Іден".
Пропонуємо вашій увазі книгу із фонду нашої бібліотеки:ТІНА ПЕРЕСУНЬКО "Культурна дипломатія Симона Петлюри. "Щедрик"» проти "русского мира". Місія капели Олександра Кошиця (1919–1924)", яка дозволить вам більше дізнатися про тріумфальне турне Української Республіканської капели під орудою Олександра Кошиця.
