18 жовтня 1876 року народився Сергій Єфремов, блискучий публіцист, редактор, видавець, політичний і громадський діяч, літературний критик, вчений, академік, віце-президент Української Академії Наук, керівник багатьох комісій УАН, автор численних статей, літературних монографій і славнозвісної книги, що називається “Історія українського письменства”. Щирий українець і демократ, Сергій Єфремов органічно не сприймав ні московського колоніального режиму, ні марксизму, не кажучи вже про більшовицьку "теорію та практику". Він чи не найкраще серед лідерів українства усвідомлював трагічні наслідки поразки УНР, чи не найпершим розгледів чорні хмари, що насувалися на Україну зі сходу... Залишаючись непримиренним противником більшовицького режиму, Єфремов, на думку певних кіл української діаспори в 1920–1928 створив і очолив діяльність таємних опозиційних організацій Братство української державності і Спілку визволення України (СВУ), які послідовно відстоювали ідею української державності. Однак відкриті з розпадом СРСР архівні дані засвідчили, що ці організації були вигадані ДПУ для легітимізації репресій над українською інтелігенцією. 21 липня 1929 в Києві Єфремова було заарештовано й звинувачено в організації та керівництві СВУ. У квітні 1930 засуджений до 10-річного ув'язнення з суворою ізоляцією. Перші 7 років ув'язнення відбував у Ярославському політізоляторі, потім його переведено до Володимирської тюрми.Загинув 10 березня 1939 року в одному з таборів ГУЛАГу.
