.jpg)
Вона у них ножами поміж ребер,
зів'ялим листям на замерзлих стеблах,
знаменням вощаним від тютюну.
Солдати не співають про бої.
Вони у них під шкірою у жилах,
у бурих цятках на прозорих крилах,
в отруйних жалах чорної змії.
Солдати не розказують про біль.
Його нема ніде і він усюди
осколками ліворуч серця в грудях,
тривогами, що сипле заметіль.
Солдати не говорять досхочу
про стук сердець самотніх в суголоссі,
про рідний запах сяйного волосся.
І я мовчу...
Anatoliy Anatoliy
