5 жовтня 114 років тому в с.Новиця (нині - Польща) народився Богдан-Ігор Антонич - видатний український поет, прозаїк, перекладач (1909-1937). Богдан-Ігор Антонич є автором шести книг поезії. "Антоничева поезія – це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи.", так писав про поета Дмитро Павличко. Але творчий доробок Антонича складали не лише вірші, а й статті, зокрема в матеріалі "Натхнення й ремесло" він дає поради поетові, однак цікавим є те, що всі його рекомендації взяті із царини художників. А ще Антонич пробував себе у живописі, можливо, саме тому кольорами у власних творах він орудує так само вміло, як і образами.
Творчість поета через офіційну заборону ширше знана в Україні лише з середини 1960-х років. Повернення в літературне життя України творчості Богдана-Ігоря Антонича є великою заслугою Дмитра Павличка , який упорядкував і видав у 1967 р. книгу "Пісня про незнищенність матерії", написавши до неї ґрунтовну передмову.
