22 грудня виповнюється 190 років з дня народження Марії Олександрівни Вілінської (літературний псевдонім — Марко Вовчок) – української письменниці та перекладачки. Це була неординарна особистість, єдина жінка-письменниця наприкінці 50-х років ХІХ століття в українській літературі. Її твори відрізняються особливим мінорним настроєм та головними темами є трагізм життя селянства за часів кріпаччини. Творчий доробок письменниці значний. Він налічує три збірки оповідань українською і російською мовами — "Народні оповідання", понад десять повістей, кілька казок. До першої збірки "Народні оповідання", яку письменниця почала писати у Немирові 1856 році, а закінчила вже наступного року у Петербурзі, увійшло одинадцять оповідань, якими вона справила велике враження на літературно-громадську думку. Найвищого мистецького рівня досягла Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки. Цей образ є провідним у більшості творів письменниці, зокрема в оповіданнях "Козачка", "Ледащиця", "Одарка", "Игрушечка" та повісті "Інститутка". Вона знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська (рідною для неї була російська) та інші. Майже 40 років була постійним співробітником журналу "Magasin d`Education et de Recreation", у якому друкувався Жуль Верн. Її "Народні оповідання" принесли їй славу в Європі. Твори Марка Вовчка за життя були перекладені багатьма європейськими мовами, а французька редакція повісті "Маруся" отримала нагороду Французької Академії і стала класичним твором французької дитячої літератури, витримавши майже двадцять видань.
