Її судили вчора три судді:
Людські плітки, Традиції і Совість.
Кайдани тисли кисті рук худі
І біль тупа сочилась у свідомість.
Плітки кричали: “Як вона могла!
Та головного ви ж іще не чули!”
Слова впивались в душу, як стріла:
“Якби ви знали про її минуле!”
Традиції, сипнувши в рани сіль,
Читали вирок чітко й зрозуміло:
“А це тому, що жити як усі
Вона, на жаль, ніколи не хотіла!”
Гіркі слова дочерпали до дна
І Совість нагадала про важливе:
“Не забувайте, що її вина
Лише у тому, що була щаслива!”
Її судили палко три судді,
І вироки виконували пильно…
А Бог сидів у шостому ряді
І знав, що так народжуються сильні.
Ольга Саліпа