Коли поезія торкається душі,
Біжать рядки, мов весняні струмочки.
Переплітаються слова й емоції в вірші,
Неначе квіти запашні в віночки.
Коли поезія торкається душі,
Вона, душа, неначе молодіє.
Щось згадує з прекрасних літ своїх,
Живе сьогоднішнім і про майбутнє мріє.
Коли поезія торкається душі,
То світ навколо тебе затихає.
Без крил несе уява у політ
І спину почуттям в ту мить немає.
Ольга Паньо
